Росія вже становить загрозу не лише для України, а й для всієї Європи, зазначив міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна у соцмережі Х. За його словами, підтримка України у війні проти Росії є інвестицією в європейську безпеку. «Я провів три дні в Україні під звуки повітряних тривог, які лунали вдень і вночі», – зазначив глава естонського МЗС. Він розповів, що протягом візиту стежив за повідомленнями про російські атаки по українцях, які намагалися вести звичайне життя – робили покупки, зупинялися на автозаправках або спали у своїх домівках. За словами Цахкни, щоразу після завершення візиту до України та перетину кордону з Польщею він відчуває «біль у серці». «По один бік кордону люди живуть під постійною загрозою російських ракет і безпілотників. Перетинаєш його – і раптом немає сирен. Життя знову здається нормальним. Я ненавиджу те, наскільки легко може здаватися, що війна залишилася позаду. Але Україна не може залишити її позаду», – написав міністр. Кушнер про переговори в Києві й Москві: «найскладніше питання досі – це території» Цахкна наголосив, що Росія сама розпочала війну проти України й продовжує її щодня. Окремо він звернув увагу на російський удар поблизу українсько-польського кордону в районі Ягодина. «Сьогодні Росія завдала удару поблизу самого цього кордону, в Ягодині, принісши свій терор прямо до порогу ЄС і НАТО. Члени моєї власної команди перетнули це місце лише незадовго до цього», – зазначив Цахкна. Міністр також нагадав про російські диверсії та кібератаки в Європі, провокації, втручання і дезінформацію. За його словами, Росія намагалася помістити вибухівку в європейські логістичні ланцюги, наражаючи на небезпеку життя цивільних. «Росія вже є загрозою для всієї Європи», – заявив глава МЗС Естонії. На його думку, допомога Україні у захисті від російської агресії «не є благодійністю» і не означає участі Європи в «чужій війні». «Це інвестиція в безпеку всієї Європи», – наголосив Цахкна. Він закликав терміново надати Україні необхідну військову допомогу, посилити українську протиповітряну оборону, підтримувати здатність України завдавати ударів на великій дальності, посилювати санкції проти Росії та скорочувати доходи, які фінансують її військову машину. «Путін має зрозуміти, що кожен акт агресії та терору робитиме ціну цієї війни для Росії вищою, а не нижчою», – заявив Цахкна. Сенатор США: Путін вирішив знищити харчову промисловість України і морити голодом людей в Африці Раніше міністр оборони Естонії Ханно Певкур заявив, що йде у відставку через критику в зв’язку із закупівлями снарядів для України. Він заявив, що не читав контрактів, бо це не входить до його обов’язків, але вважає за правильне «взяти на себе політичну відповідальність».
وزیر امور خارجه عمان شامگاه یکشنبه ۲۲ شهریور اعلام کرد نشست میان ایران و کشورهای حوزه خلیج فارس که قرار بود روز دوشنبه در عمان برگزار شود و توافقهای احتمالی بر سر تنگۀ هرمز در آن بررسی شود، به تعویق افتاده است. بدر البوسعیدی در شبکه ایکس نوشت: «به منظور دستیابی به اجماع، نشست منطقهای که قرار بود فردا در صلاله برگزار شود، به تعویق افتاده است.» او افزود: «ما همچنان متعهد به تقویت گفتوگویی هستیم که به ثبات و همکاری پایدار در منطقه ما کمک کند.» ساعتی بعد رسانههای ایران به نقل از مدیرکل خلیج فارس وزارت امور خارجه ایران تعویق نشست وزرای امور خارجه ایران و کشورهای ساحلی خلیج فارس را تأیید کردند. تعویق این نشست یک روز بعد از آن اعلام شد که وزارت خارجه بحرین اعلام کرد در نشست پیشنهادی بین ایران و کشورهای منطقه دربارهٔ تنگهٔ هرمز حضور نخواهد داشت. در بیانیه بحرین آمده بود این موضع پیشتر از طریق مجاری رسمی به عمان اطلاع داده شده و به معنای نادیده گرفتن تلاشهای عمان یا مخالفت بحرین با حل اختلافها از طریق گفتوگو نیست. بحرین اعلام کرد در نشست کشورهای عربی با ایران درباره تنگه هرمز شرکت نمیکند ایران روز جمعه از برگزاری نشستی با کشورهای عربی خلیج فارس در روز دوشنبهٔ ۲۳ شهریور خبر داد و یک مقام ارشد ایرانی نیز به رویترز گفن این نشست به ابتکار عمان برگزار میشود و وضعیت تنگهٔ هرمز یکی از محورهای گفتوگو خواهد بود. عباس عراقچی، وزیر خارجه جمهوری اسلامی، پیشتر گفته بود دستورکار نشست با کشورهای منطقه در عمان، بررسی «مسیر دریایی جدید» در تنگۀ هرمز است و این موضوع به بازگشایی این آبراه که از زمان آغاز جنگ آمریکا و اسرائیل با ایران مسدود شده، ربطی ندارد. سخنگوی وزارت خارجه ایران نیز روز شنبه اعلام کرد دستیابی احتمالی ایران و عمان به تفاهم در مورد تعیین مسیرهای موقت و ایمن در تنگۀ هرمز «ضرورتاً به معنای برقراری امنیت کامل و پایدار» در این آبراه و باز شدن آن نیست. همزمان خبرگزاریهای حکومتی تسنیم و مهر به نقل از یک «منبع آگاه» گزارش دادند که براساس این تفاهم، مسیر ورودی به خلیج فارس بهطور کامل و بخشی از مسیر خروج از آن در آبهای سرزمینی ایران قرار خواهد داشت و تردد در این مسیر تحت «ترتیبات ایرانی» انجام میشود. دونالد ترامپ، رئیسجمهور آمریکا، که به ایرلند سفر کرده است، روز یکشنبه در گفتوگو با خبرنگاران در پاسخ به پرسشی درباره نشست ایران با کشورهای عربی منطقه گفت: «برای من مهم نیست. به خودشان ربط دارد.» ایران و عمان هفتههاست که مشغول مذاکره درباره مسیرهای حرکت کشتیرانی در تنگۀ هرمز هستند. طی این مدت درگیریهای پراکنده میان نیروهای نظامی آمریکا و ایران ادامه داشته است. فرماندهی مرکزی ایالات متحده هفته گذشته از انهدام چندین نفتکش ایرانی در پاسخ به حملات موشکی سپاه پاسداران به ناوگان نظامی آمریکا خبر داد و در مقابل ایران نیز پایگاههای آمریکا در اردن را هدف قرار داد و به چند کشتی در اطراف تنگۀ هرمز و خلیج فارس حمله کرد. این آبراه حیاتی پیش از آغاز جنگ ۴۰ روزه، محل عبور حدود ۲۰ درصد از نفت و گاز مایع به مقصد بازارهای جهانی بود. این تحولات در حالی رخ داده که با تشدید درگیریها در یمن، شورشیان حوثی تحت حمایت ایران تأسیسات نفتی عربستان سعودی را هدف قرار گرفتهاند و همچنین توانستهاند به مناطق و شهرهای مشرف به تنگۀ بابالمندب مسلط شوند.
13 Sep 2026, 19:52 GMTОксана Максимлюк, Катерина Трохимчук
Президент РФ Володимир Путін наразі не зацікавлений у зниженні темпів бойових дій до зими і, ймовірно, розраховує перечекати зиму, щоб посилити свої позиції. Про це в коментарі Радіо Свобода заявив Сенатор Том Тілліс, співголова Спостережної групи НАТО в Сенаті й республіканець з Північної Кароліни 13 вересня, під час свого візиту до України. За словами сенатора, якщо російський президент «інтелектуально чесний із собою», то розуміє, що знаходиться на межі можливостей. «Його економіка страждає. Він збирається йти на вибори. Йому доведеться розглянути питання про примусовий призов після того, як він платить тисячі доларів, щоб заохотити людей йти добровольцями. Відправляє ув'язнених на поле бою. Для мене це все ознаки відчайдушного деспота», – сказав він. Сенатор вважає, що Путін розраховує пережити зиму та отримати після неї додаткові важелі впливу. Водночас, за його словами, США мають продовжувати підтримувати Україну та не дозволити Росії використати зиму як інструмент тиску. «Нам потрібно переконатися, що зима, страждання, які він вже дуже явно намагається накласти на Україну, що це в нього буде жахлива зима. І американський народ має бути поінформований про його терористичну тактику тут. Ми чули так багато повідомлень про поведінку, яка є ознаками терориста. Тож, враховуючи те, як вони намагаються тероризувати населення, він розглядає цю зиму як можливість. І я розглядаю цю зиму як можливість, як можливість допомогти йому продовжувати спускатися слизьким схилом невдачі вниз», – сказав американський сенатор Том Тілліс. Зеленський заявив, що готовий зустрітися з Путіним на саміті G20 у Маямі Щодо російських ударів по об’єктах американських компаній в Україні, то на думку сенатора їх потрібно розглядати не лише як атаки на американський бізнес, а як частину ширшої стратегії Кремля з тероризування країни: «Щодо нападів на американські компанії, я думаю, що все це потребує розголосу, це потребує публікації. Але я не думаю, що США розглядають це просто як напад. Сподіваюся, ми не розглядатимемо це лише як питання нападу на американську промисловість чи корпорацію. Ми маємо розглядати це як напад на демократію та суверенну державу, яка нічого не зробила, щоб цього заслужити». Говорячи про пошкоджений російськими ударами об’єкт американської компанії Cargill, сенатор назвав його ще одним прикладом дій Путіна, спрямованих, на його думку, на тероризування населення та безпосередній вплив на ширші верстви людей. Він пояснив, що йдеться не лише про конкретний об’єкт, а про весь ланцюг – від вирощування сільськогосподарських культур до їхнього експорту та забезпечення людей продовольством. «Путін свідомо вирішує не лише завдати болю людям, які намагаються вирощувати кукурудзу та зерно й експортувати їх, але й безпосередньо впливає на доступ до їжі з найскладніших географічних регіонів світу, зокрема в Африці. Це частина його плану та стратегії. Путін, по суті, ухвалив рішення знищити харчову промисловість в Україні та морити голодом людей в Африці заради власних егоїстичних цілей». Спецпосланці президента США Стів Віткофф і Джаред Кушнер 5 і 6 вересня побували у Москві й Києві , де зустрілися з керівництвом Росії й України. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що провів два двосторонні раунди переговорів з делегацією США й один раунд багатосторонніх переговорів разом із радниками з національної безпеки Великої Британії, Німеччини і Франції. За словами президента, після переговорів у Києві Україна, США і європейські партнери домовилися зустрітися знову , щоби продовжити діалог щодо встановлення миру й обговорити подальші кроки. Місце і дата нової зустрічі поки не оголошені. Секретний контрнаступ ЗСУ біля Лиману відбувся на тлі неправдивих заяв Путіна 8 вересня Зеленський заявив, що тристороння зустріч України, США й Росії може відбутися в Об’єднаних Арабських Еміратах, Швейцарії, Туреччині або іншій країні. Він додав, що Україна хоче провести цю зустріч восени, якщо вийде – у вересні. Державний секретар США Марко Рубіо 9 вересня повідомив, що Сполучені Штати вбачають у найближчі кілька тижнів можливість розробити план дій щодо відновлення переговорів між Росією й Україною, але «попереду ще багато роботи». Помічник російського президента Юрій Ушаков, який брав участь у зустрічі Віткоффа і Кушнера з Путіним у Кремлі, назвав переговори «змістовними, дуже відвертими і конструктивними». При цьому він заявив, що Росія досягне своїх цілей і що «першопричини» конфлікту мають бути усунені – так у Кремлі називають свої наполягання на припиненні сподівань України на членство в НАТО і вимогу роззброєння українських Збройних сил, а також інші претензії, які Київ відкидає.
На фронті від початку доби 13 вересня відбулось 206 бойових зіткнень, йдеться в оперативному зведенні Генерального штабу ЗСУ. За даними військових, на Південно-Слобожанському напрямку сили РФ дев'ять разів штурмували позиції ЗСУ біля Лимана, Вільчі та Комісарового; ще два боєзіткнення тривають дотепер. «На Куп’янському напрямку Сили оборони відбили три штурми противника в районах Курилівки та Новоосинового. На Лиманському напрямку наші оборонці успішно відбили дві спроби загарбників просунутися в районах Лимана та Чернещини; ще одне боєзіткнення триває», – йдеться в опера. У командуванні звітують, що на Слов’янському напрямку Сили оборони зупинили три спроби окупантів іти вперед поблизу Закітного, Ямполя, Миколаївки та Рай-Олександрівки; ще одна атака триває. «Усього 25 атак відбито на Покровському напрямку. Окупанти намагалися просунутися в районах населених пунктів Торецьке, Кучерів Яр, Степи, Дорожнє, Білицьке, Світле, Шевченко, Матяшеве, Новогришине, Гришине, Сергіївка, Удачне та Новопідгороднє», – зазначили у Генштабі. Сили РФ вдарили по заводу Cersanit у Звягелі, його подальша робота неможлива Заступник керівника Офісу президента України Павло Паліса 7 вересня заявив, що політичне керівництво Росії встановило черговий новий дедлайн для повної окупації Донецької області до кінця 2026 року, а російські військові просять змістити цей термін до 31 березня 2027 року. Російська сторона наразі цю заяву не коментувала. Американський Інститут вивчення війни (ISW) у своєму звіті за 6 вересня писав, що Росія не досягає своїх бойових цілей, зокрема не досягає своєї пріоритетної мети – захоплення решти території Донецької області до кінця 2026 року. Аналітики зауважили, що від лютого 2022 року російський президент Путін встановив щонайменше 15 термінів захоплення Донецької області , й російські війська не дотрималися жодного з них. За підрахунками ISW, за нинішніх темпів наступу російським військам знадобиться час аж до 2 жовтня 2032 року, щоб захопити решту 19 відсотків Донецької області. Російська редакція Радіо Свобода у серпні звернула увагу на те, що темпи просування російських військ в Україні з початку 2026 року різко впали, а масштаби втрат, як виглядає, збереглися. Нині російська армія на кожному квадратному кілометрі української території може втрачати 290 осіб убитими і пораненими – в 3,5 рази більше, ніж у 2025 році. У такому вигляді війна для Росії стає надто дорогою, а перспективи захопити хоча б Донецьку область України – все більш далекими, йдеться в матеріалі . Армія РФ атакувала Україну 323 ударними дронами, зафіксовано 10 влучань – Повітряні сили
Президент Украины Владимир Зеленский подписал указ о введении санкций против десяти физических лиц, среди которых его бывшая пресс-секретарь Юлия Мендель. Остальные попавшие под ограничения – граждане Российской Федерации: Светлана Ларина, Изабелла Либерман, Диана Малик, Александр Минеев, Алексей Плотников, Олег Резепкин, Мария Румянцева, София Самбулова и Евгений Стрункин. В ответ Мендель заявила , что знала о готовящемся решении о внесении ее в санкционный список. Она назвала такое решение "неконституционным" и заявила, что Зеленский "применяет его против всех, кто выступает за мир в Украине". В мае Мендель дала интервью Такеру Карлсону, в котором озвучила некоторые нарративы российской пропаганды. Она среди прочего, назвала Зеленского "одним из самых больших препятствий" к установлению мира и заявила, что Украина "находится на грани вымирания". Она также утверждала, что в 2022 году власти Украины якобы были согласны отдать Донбасс во время переговоров с российской стороной в Стамбуле. Однако советник президента Дмитрий Литвин сообщил журналистам, что Мендель не принимала участие в переговорном процессе ни в каком виде. Юлия Мендель занимала должность пресс-секретаря Владимира Зеленского после его избрания президентом 2019 года и до июля 2021-го. СМОТРИТЕ ТАКЖЕ: Утро: подозрение Ермаку, интервью Мендель Карлсону, конец перемирия
Росія атакувала FPV-дроном селище на Запоріжжі, йдеться у повідомленні пресслужби громади. «Внаслідок прильоту FPV-дрона в селищі Кушугум по вул. Гоголя поранено жінку», – йдеться у повідомленні. Постраждалу доправили до лікарні. Російські військові регулярно з різних видів озброєння – ударними БпЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ – атакують українські міста і цивільну інфраструктуру в усіх регіонах України. Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер . Обстріли систем життєзабезпечення населення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги й інших необхідних умов для життя є ознакою геноцидних дій. Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення. Сили РФ вдарили по заводу Cersanit у Звягелі, його подальша робота неможлива
В Швеции в воскресенье, 13 сентября, прошли выборы в Риксдаг – шведский парламент. Избирательные участки работали с восьми утра до восьми часов вечера. Официальные результаты будут опубликованы в понедельник, 14 сентября. После закрытия избирательных участков телеканал TV4 опубликовал результаты экзит-поллов . В лидерах оказались социал-демократы: за них проголосовали 28,4% опрошенных. За ними идут "Шведские демократы" с 18,5% голосов. Ранее правившие умеренные на третьем месте: 17,5% голосов. Остальные партии набрали менее 10% каждая. В последние четыре года, прошедшие с предыдущих выборов в 2022 году, правящая коалиция в Риксдаге состояла из представителей Умеренной коалиционной партии, Христианских демократов и Либеральной партии. К ним на правах партии-партнёра, остающейся вне кабинета, присоединилась ультраправая партия "Шведские демократы". Пост премьер-министра занимал лидер умеренных Ульф Кристерссон. Парламентскую опозицию составляли Социал-демократическая партия, Левые, Зелёные и Партия центристов. Вместе они составляют так называемый левый блок. Теперь, если участникам блока не помешают внутренние разногласия, правящую коалицию будут составлять они. В таком случае главой правительства станет лидер социал-демократов Магдалена Андерссон. Она уже была премьер-министром менее года в 2021-2022 годах. Главным вопросом , занимавшим политологов в преддверии выборов, были перспективы "Шведских демократов", чей рейтинг в последние годы заметно вырос. По опросам в середине года, почти каждый пятый шведский избиратель был готов отдать им свой голос. Это поставит перед другими партиями вопрос о заключении с ними полноценной коалиции и вхождении ультраправых в правительство. "Шведские демократы" выступают за ужесточение миграционной политики, ограничение иммиграции и расширение полномочий полиции в борьбе с преступностью. Ведущие политические партии Швеции ограничивают своё сотрудничество с ними, обвиняя партию в национализме.
یک عضو حزب بدیل برای آلمان (AfD) بر اخراج سریع آن دسته از مهاجران افغان از آلمان به افغانستان تأکید کرده است که در جرایم دست داشتهاند یا درخواست های پناهندگیشان رد شده است. بئاتریکس فون اشتورخ، معاون گروه پارلمانی این حزب، در مطلبی در صفحه ایکس خود نوشته است: «اگر اردوی آلمان میتواند با استفاده از طیارههای نظامی همکاران محلی خود را از افغانستان خارج کند، پس میتواند افراد غیرقانونی و مجرمان را نیز با طیاره به افغانستان بازگرداند.» اگر اردوی آلمان میتواند با استفاده از طیارههای نظامی همکاران محلی خود را از افغانستان خارج کند، پس میتواند افراد غیرقانونی و مجرمان را نیز با طیاره به افغانستان بازگرداند او تأکید کرده است که این یک نیاز عملی برای آلمان است و اگر انتقال این افراد از طریق دریا سریعتر و ارزانتر باشد، نیروهای بحری آلمان باید این کار را انجام دهند. این حزب جرمنی که به مواضع راستگرای افراطی و سیاستهای ضد مهاجرتی مشهور است، اخیراً در انتخابات ایالت زاکسن-آنهالت آلمان پیروز شده است. خوشحال آصفي، فعال رسانهای افغان و عضو شورای شهری ادغام مهاجران در نیدهکاسل آلمان، در گفتوگو با رادیو آزادی درباره افزایش فشارها بر مهاجران افغان می گوید: "این یک امر طبیعی است؛ هر حزب مخالفی که در هر کشوری آرای بیشتری به دست میآورد، بهگونه طبیعی بر حکومت فشار وارد میکند. حکومت نیز تلاش میکند محبوبیت و آرای حزب مخالف را کاهش دهد و به همین دلیل باید گامهای جدی بردارد." آلمان نهتنها اکنون این کار را آغاز کرده، بلکه از زمان آغاز به کار حکومت جدید تاکنون سه یا چهار پرواز مستقیم به افغانستان انجام شده است. آنها این روند را نیز سرعت بخشیدهاند و در چند ماه گذشته بیش از صد افغان را از آلمان اخراج کردهاند. جرمنی ۲۲ افغان دیگر را به افغانستان اخراج کرد به گفته آصفي، فشارهای حزب بدیل و سیاستهای اخیر حکومت آلمان در قبال مهاجران افغان، حتی افغانهایی را که بهگونه قانونی در این کشور زندگی میکنند، نگران کرده است. حکومت ائتلافی آلمان که در اپریل ۲۰۲۵ تشکیل شد، تاکنون دستکم ۲۵۰ مهاجر افغان را به افغانستان بازگردانده است. حدود دو هفته پیش، وزارت داخله آلمان اعلام کرد که ۲۲ شهروند افغان، که همه مرد و مجرم بودند، با یک پرواز چارتر به افغانستان بازگردانده شدهاند. بر اساس گزارش خبرگزاری «دیپیای» آلمان، این افراد از هر ۱۲ ایالت فدرال آلمان برای اخراج آماده شده بودند و به جرمهای جدی، از جمله قتل، سرقت و آتشزدن عمدی، محکوم یا مجرم شناخته شده بودند. سفر هیئت سهنفری طالبان به جرمنی برلین در روزهای نخست ماه سنبله، یا ۲۹ اگست، تأیید کرد که به یک هیأت سهنفره تخنیکی طالبان اجازه ورود موقت به آلمان را داده است تا در امور اداری مربوط به روند اخراج و بازگشت مهاجران، در سفارت و قنسولگریهای افغانستان در آلمان همکاری و روند کار را تسریع کند. سازمان حمایت از پناهجویان «پرو ازیل» با استناد به آمار پارلمان آلمان گزارش داده است که تا پایان سال ۲۰۲۵ حدود ۱۳ هزار افغان در آلمان ثبت شده بودند که باید این کشور را ترک کنند. در میان مهاجران سایر کشورها، افغانها از نظر میزان پذیرش درخواستهای پناهندگی در صدر قرار دارند با وجود آنکه مقامهای آلمانی روند اخراج افغانهای مجرم و افرادی را که درخواستهای پناهندگیشان رد شده، سرعت بخشیدهاند، شمار افغانهایی که درخواست پناهندگیشان در آلمان پذیرفته میشود نیز افزایش یافته است. خبرگزاری «دیپیای» آلمان روز یکشنبه گزارش داد که بر اساس آمار اداره فدرال مهاجرت و پناهندگان این کشور، در شش ماه نخست سال جاری بیش از ۳۹ هزار نفر درخواست پناهندگی دادهاند که درخواست بیش از ۴۷ درصد آنان پذیرفته شده است. در میان مهاجران سایر کشورها، افغانها از نظر میزان پذیرش درخواستهای پناهندگی در صدر قرار دارند؛ بهگونهای که درخواست پناهندگی ۸۹ درصد خانواده های افغان و زنان افغان پذیرفته شده است. یکی از دلایل عمده پذیرش درخواستهای پناهندگی افغانها در آلمان، تصمیم سال ۲۰۲۴ محکمه عدالت اتحادیه اروپا عنوان شده است. این محکمه در آن زمان حکم داده بود که درخواست پناهندگی زنان افغان پس از ورود به اروپا باید پذیرفته شود؛ زیرا آنان در افغانستان تحت حاکمیت طالبان با خطر تبعیض جنسیتی روبهرو هستند.
Кількість поранених через російський удар по багатоповерхівці Краматорська зросла до дев’яти, повідомило обласне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС). «Під завалами п’ятиповерхового будинку опинилися люди. В ході проведення аварійно-рятувальних робіт надзвичайники деблокували двох жінок та передали їх працівникам екстреної медичної допомоги», – зазначили у ДСНС. Відомо, що на місці російського удару рятувальники розібрали 1,7 тонни будівельних конструкцій. На цей час роботи завершені. Через руйнування сходової клітки та деформацію вхідних дверей у квартирах мешканці опинилися заблокованими. За допомогою автодрабини надзвичайники допомогли вибратися 12 людям. Вогнеборці тим часом локалізували пожежу, що виникла у квартирах з першого по п’ятий поверхи. Вогонь охопив площу 500 квадратних метрів. ДСНС: кількість постраждалих через російські атаки по Одещині зросла до 24 Раніше було відомо, що щонайменше шестеро людей зазнали поранень унаслідок ранкового удару РФ по багатоповерхівці в Краматорську, повідомила 13 вересня Донецька обласна прокуратура. «О 10:55 армія РФ скинула на місто чотири авіабомби ФАБ-250 з УМПК (універсальним модулем планерування та корекції). Остаточні наслідки встановлюються», – ідеться в повідомленні. Також у прокуратурі підтвердили російський удар по автомобілю, внаслідок якого загинули двоє і поранені четверо людей . Російські військові регулярно з різних видів озброєння – ударними БпЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ – атакують українські міста і цивільну інфраструктуру в усіх регіонах України. Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер . Обстріли систем життєзабезпечення населення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги й інших необхідних умов для життя є ознакою геноцидних дій. Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення. На Донеччині через удар РФ поранені четверо рятувальників – ДСНС
Enslaved people united to resist colonial rule Originally published on Global Voices Participants in the Bois Caïman commemoration at Hotel Roi Christophe (Cap-Haïtien). Photo courtesy Kenbe Kapow, used with permission. This post is part of Global Voices’ September 2026 Spotlight series, “ Protest in Democracy .” With this Spotlight, we seek to explore the many forms of protest, the tactics states use to delegitimize and suppress them, and the complex relationship between protest and democracy. You can support this coverage by donating here . The night of August 14, 1791, marked the beginning of a series of events that changed the world. A large group of enslaved people and rebel leaders met at Bwa Kayiman (Bois Caïman) , a historic site located in Haiti’s Northern Department, in the town of Plaine-du-Nord. Under the leadership of the houngan (Vodou priest) Dutty Boukman and manbo (priestess) Cécile Fatiman — along with key resistance leaders — the gathering brought together enslaved people from different plantations for a clandestine religious and political ceremony. They invoked the lwa and ancestral spiritual forces, seeking their protection and strength for the struggle ahead. It set in motion the first major anti-slavery movement in Saint-Domingue (which would later become Haiti), as enslaved people fought for their freedom. At that time, the island of Hispaniola was divided into two European colonies: the western part was the French colony of Saint-Domingue, and the eastern part was the Spanish colony of Santo Domingo; the modern republics did not yet exist. During this time, Saint-Domingue was one of the world’s richest sugar and coffee colonies, built on an economy that depended entirely on the slave trade. To stop this terrible human suffering, enslaved people united to resist one of the most powerful colonial empires of the 18th century. Coming together to resist The resulting uprising brought together different groups of enslaved people. The population included Creole enslaved people who were born on the island, spoke Haitian Creole, understood French, and worked as skilled workers (carpenters, blacksmiths, masons, shoemakers, or house servants); “Bossales,” enslaved people who were brought directly from Africa on a négrier (slave ship), endured the hardest labour conditions and suffered brutal physical punishments, yet held onto their African roots, languages, songs, and Vodou traditions, and domestic or “elite” enslaved people who worked in the masters’ homes as servants, cooks, bodyguards, hairdressers, wet nurses, cochers (horse-drawn carriage drivers), or commandeurs (plantation slave leaders). In this harsh environment, enslaved women often suffered sexual abuse from colonisers, which led to a mixed-race population, while plantation leaders were often forced to enforce rules with great severity. While the plantation owners tried to turn these groups against each other, the movement found strong support in les Nègres Marrons (the Maroons), who escaped the plantations and mines, and fled to the mountains to fight back. Dehumanising treatment During this period, plantation slaves made up the overwhelming majority of Saint-Domingue’s enslaved population, performing the most rigorous tasks and working relentless schedules from dawn until well into the night. When they arrived at colonial ports after weeks in the holds of slave ships travelling from Africa to the Americas, they were branded with heated irons as marks of identification and ownership. Branding also marked medical information or past flight attempts. Enslaved people were routinely beaten with whips and straps made from dried cowhide, which tore through their skin and left large, bloody wounds. Other punishments included being chained in dark basements for several days, often without food. If someone rebelled, an overseer might force another enslaved person to cut off an ear, arm, or leg as a brutal deterrent to others on the plantation. Image of Toussaint Louverture against the backdrop of the Haitian flag, created using Canva Pro elements. The most cruel punishments involved public hangings, beheadings, or torture. Recaptured fugitives faced these brutal penalties, and plantation mortality was high. When enslaved people grew too old or sick to perform hard labour, they were often abandoned and left to die, or executed by plantation owners who viewed them as burdens. In stark contrast to domestic slaves and overseers, who had access to better food, agricultural and mine slaves survived mainly on water and cassava. This, coupled with the terrible labour conditions and widespread dehumanisation, ultimately fuelled the mass collective resistance that resulted in the Bois Caïman uprising. From fight to freedom From the mountains, these rebel fighters employed guerrilla tactics. Using weapons like slingshots, knives, machetes, and arrows, they ambushed and attacked colonial soldiers, took their weapons, poisoned water sources and animals, and burned plantations and their houses. Most of the time, these attacks took place at night, while the colonists were sleeping. They also built a strong intelligence network. From house servants to drivers, enslaved people worked as spies to send information about hidden weapons to rebel commanders, using kònn lanbi (conch shells) and drums to send signals across the mountains. Vodou ceremonies helped prepare the fighters, who bathed in natural plant mixtures and used special powders for protection. Following the Bois Caïman ceremony, the anti-slavery struggle continued over 12 years through the leadership of key figures such as Toussaint Louverture , Jean-Jacques Dessalines , Henri Christophe , Alexandre Pétion , François Capois , and Jean-Pierre Boyer . Women also played a central role in sustaining this revolution, including Marie-Jeanne Lamartinière , Sanité Bélair , Catherine Flon, and Claire Heureuse. This movement ultimately led to the Battle of Vertières on November 18, 1803, where the insurgent army defeated the French colonial forces in the western part of Saint-Domingue. This victory brought an end to slavery in the former colony and resulted in the declaration of the first Black republic in the world — Haitian independence on January 1, 1804 . Later, during the unification of the island under President Boyer in 1822, slavery was also formally abolished in the eastern Spanish-speaking side. (Under President Boyer , the Haitian government occupied the eastern part of the island, formerly Santo Domingo. This occupation began on February 9, 1822, and ended 22 years later on February 27, 1844, when the eastern side declared its independence from Haiti.) Modern-day perspectives To mark the 235th anniversary of this significant historic event at Bois Caïman, on August 14, 2026, various socio-cultural, Vodou, and conference/debate events were organised across the country, including an event in Cap-Haïtien organised by Kenbe Kapow , a collective founded in 2025 by a group of young people. According to Peterson Jules, Kenbe Kapow’s secretary general, who spoke with Global Voices via a WhatsApp call, it acts as an advocacy group to demand accountability from local authorities, raise civic awareness among citizens, and encourage political engagement. In addition to political leaders, the event brought together public figures from academic, literary, and cultural sectors, and featured patriotic songs, dance performances, and discussions about the role of Bois Caïman in making Haiti the world’s first independent Black republic. Panellists also emphasised the need for national unity to address Haiti’s multi-dimensional challenges — particularly the ongoing political crisis, gang violence, and widespread public despair. Kenbe Kapow’s Communications Officer Karlin Georges Le Pont addressing the crowd. Photo courtesy of Kenbe Kapow, used with permission. In comparing historical marronage to the country’s present-day challenges, Kenbe Kapow’s Communications Officer Karlin Georges Le Pont highlighted the importance of individual and collective responsibility: Nou te genyen yon etap mawon, mawonaj kote esklav yo pou te ka soti sou difikilte dominasyon nan chan yo te pran chimen mòn, men yo pa t pran l pou yo te kapab deresponsabilize yo. Se te yon fòm rezistans ke moman an te mande, e pandan yo te nan mawon yo te reflechi sou kouman yo kapab pran libète yo. Si n ap eseye fè yon paralèl ak epòk sa yo, jodi a n ap viv nan yon epòk mawonaj kote ayisyen an mawon tèt li, ayisyen an mawon peyi l, ayisyen an mawon moun li ye a. Kontrèman ak ansyen mawon yo ki te mawon pou te kapab cherche libète, nou menm nou mawon paske nou di nou fatige, nou pap batay ankò. An nou soti nan etap mawonaj la pou nou vin nan etap kongrè a, etap ransebleman an ak tout fòs viv patriyòt nasyon an pou nou chita pou yon Ayiti miyò pou tout moun. We had a stage of marronage where the enslaved, to escape the harsh domination in the fields, took to the mountains. However, they did not do so to shirk their responsibilities; it was a form of resistance required by that time. While in marronage, they reflected on how to achieve their freedom. Drawing a parallel to today, we are living in a time of modern marronage where Haitians are hiding from themselves, their country, and their identity. Unlike the former Maroons who fled to seek freedom, we flee because we say we are tired and will no longer fight. Let us move past this stage of marronage and enter the stage of the congress — a stage of gathering all the patriotic living forces of the nation to sit together for a better Haiti for everyone. Sterline Civil speaking about the need for civic duty and action. Photo courtesy of Kenbe Kapow, used with permission. Politician and former senior state official Sterline Civil stressed the need for civic duty and action over rhetoric, noting that Haitians “must work to show that we are worthy” of the Bois Caïman heritage. “Otherwise,” she claimed, “we will never succeed and will only continue to make grand speeches.” In a similar vein, architect and local leader Wideline Pierre emphasised the need for unity and shared purpose, suggesting that if Haitians want to emerge from the current social, political, and economic situation, they “must realise that unity, konbit (collective labor), and solidarity are what define us as a people.” A new Bois Caïman? Dominique Dupuy, a former minister and Haitian ambassador to UNESCO, suggested: Se yon dezyèm Bwa Kayiman nou bezwen, se yon dezyèm chita nou bezwen, yon dezyèm gran ransebleman, yon dezyèm gwo konba nou bezwen. Se tout ayisyen nan tout orizon, patisipan yo, sa ki deyò yo, ak vwazinaj nou, zanmi nou, ak kominite nou ki ka leve jou an kò pou Ayiti, pou Ayiti zansèt yo te imajine a, pou Ayiti pitit nou yo merite a, pou yon Ayiti kote nou pap sèlman sibi jou après jou nan chèche lavi, men nan chèche lavi nou jwenn li pandan nou vivan. We need a second Bwa Kayiman, a second sit-down meeting, a second great gathering, and a second major battle. It is all Haitians from all backgrounds, those present, those abroad, along with our neighbours, friends, and community, who can make the sun rise again for Haiti — for the Haiti our ancestors imagined, for the Haiti our children deserve, and for a Haiti where we do not merely survive day after day searching for life, but where we find life while we are alive. Rekindling protest On the actual historic site, the 235th anniversary commemoration involved houngans, manbos, and others from the Artibonite department — a region severely impacted by gang violence — gathering to honour their ancestors. Participants dressed in vibrant Afro-Caribbean attire adorned with vèvè symbols and portraits of lwas. The atmosphere vibrated with the sounds of traditional instruments, including tanbou (drums), klòch (bells), and chachà (rattles). Spectators came in their numbers to the Bois Caïman grounds, where a stage and loudspeakers set the mood with traditional, rasin , and protest music. There was a shared spirit of communion through song, dance, and protest. Marching across the site, participants carried banners bearing direct messages and demands: Ayiti pou Vodou, Vodou pou Ayiti (Haiti for Vodou, Vodou for Haiti); Aba Jezi kolon (Down with the colonial Jesus); Nou mande Leta bay peyi a sekirite (We demand that the government provide security for the country); Nou mande pou Leta retire 52/100 li bay legliz nan bidjè a (We demand that the state remove the 52 percent allocated to churches from the national budget); Jezi fè nou esklav, Desalin libere nou (Jesus made us slaves, Dessalines freed us); and Viv Ewò yo (Long live the Heroes). Despite the historic epic achieved by Haiti’s founders who survived the transatlantic slave trade, defeated Napoleon Bonaparte’s army, and changed the course of history, the battle for true freedom is far from over. Two hundred and twenty-two years after achieving independence, Haiti remains a unique symbol of human freedom. Yet, the nation still suffers from poverty, chronic political instability, systemic corruption, gang violence, and foreign interference. Regardless, Haiti possesses the resources needed for its people to live with dignity as the ancestors intended, and the fight for full sovereignty, economic freedom, and social justice remains unfinished. The greatest challenge for the Haitian people to emerge from this endemic crisis is the need for a new political and economic class, alongside a new model of civil society. This new generation of leaders must have a genuine commitment to Haiti, a clear vision, and the willingness to set personal interests aside to prioritize the nation's well-being. Written by Jude Pierre Louis
13 Sep 2026, 18:15 GMTНастоящее Время, Радио Свобода
Полиция в Турции 12 и 13 сентября провела массовые задержания ЛГБТ-активистов. Рейды проводились в Стамбуле, Анкаре, Измире и Анталье. Правоохранители проводили обыски в квартирах активистов и в офисах ЛГБТ-организаций, а также в ночных клубах. По отчетам полиции, в Стамбуле были задержаны 26 человек, в Анкаре – еще 20. Всего рейды прошли в 12 провинциях. Правозащитная ЛГБТ-ассоциация Kaos GL сообщает о 50 задержанных, в числе которых и ее сотрудники. Kaos GL утверждает , что поводом обысков в ее офисах и в квартирах сотрудников стали публикации на вебсайте ассоциации и в соцсетях, которые прокуратура сочла "непристойными". Несколько вебсайтов и страниц в соцсетях, принадлежащих ЛГБТ-организациям и отдельным активистам, в субботу были заблокированы. Доступ ограничен не только к страницам активистов, но и к сайтам научных организаций, таких как Клуб исследований ЛГБТ Босфорского университета и Ассоциация сексуального образования, иследований и медицины (CETAD). Полицейская операция проходит в рамках правительственной инициативы "Моя семья в безопасности", призванной бороться с падением рождаемости и ограждать детей от негативного влияния. Министр юстиции Турции Аркин Гюлек заявил , что прокуратура ведет расследования в 15 провинциях страны. По словам чиновника, проверке подлежат 162 подозреваемых, девять общественных организаций и 13 компаний. Турецкая ассоциация по правам человека осудила действия властей. "Истинное название этой акции – не „Моя семья в безопасности"; это направленная государством дискриминация, политика запугивания и разрушение гражданского общества", – написали представители Ассоциации в соцсети Х.
Очереди за топливом в Санкт-Петербурге к середине сентября стали многочасовыми, а возле некоторых АЗС начались конфликты между водителями. 12 сентября издание "Фонтанка" проверила 175 городских заправок – бензин был только на 55 из них, причем возле многих работающих АЗС стояли очереди. По данным сервиса "ГдеБенз" , вечером того же дня топливо отсутствовало более чем на половине городских заправок. Одна из причин нового обострения топливного кризиса – остановка нефтеперерабатывающего завода "Киришинефтеоргсинтез" (КИНЕФ) в Ленинградской области после атаки беспилотников 30 августа. КИНЕФ – крупнейший НПЗ северо-запада и второй в России по проектной мощности. По данным Reuters , после атаки были повреждены две остававшиеся в работе установки первичной переработки, после чего завод полностью прекратил переработку нефти. Ситуацию усугубляет общероссийский дефицит топлива, возникший после серии атак на НПЗ летом и в начале осени. "Народ довели до сумасшествия" Серьезный дефицит топлива жители Петербурга почувствовали в первых числах сентября. 5 сентября "Фонтанка" сообщала , что на каждой третьей из проверенных АЗС "Татнефти" не было ни 92-го, ни 95-го бензина. К 9 сентября перебои распространились на разные сети: некоторые заправки закрывались в ожидании бензовоза, на других топливо быстро заканчивалось после завоза. Журналисты "Фонтанки", объехавшие город , обнаружили, в частности, совсем пустую АЗС "Роснефти" рядом со Смольным и очереди у работающих станций. К 11–12 сентября ситуация осложнилась настолько, что появились многочасовые очереди. Вечером 11 сентября двое водителей устроили потасовку возле заправки на пересечении улицы Маршала Говорова и Химического переулка. – С обеих улиц шла очередь до заправки. Стихийно так получилось. И часу к десятому все уже устали, еще прошел слух, что всем не хватит. А, может, и не слух – две соседние АЗС уже пустые стояли. И мужики не поделили, чей очереди из этих двух линий заезжать первой, – говорит Сергей , житель Кировского района Петербурга ( имя собеседника изменено по соображениям безопасности – СР ). – Ну, слово за слово, стали мутузить друг друга. В рукопашную пошли. Что меня поразило – их не сразу стали разнимать. У меня ощущение: еще чуть-чуть, и народ сам будет присоединяться к драке, а не разнимать. Довели до ручки. До сумасшествия. Я в тот день заправился через семь часов ожидания. Сначала искали не пустую заправку, потом стояли в очереди, потом вся очередь тупо ждала, пока бензовоз приедет. Очереди у АЗС стали создавать проблемы с движением. 12 сентября издание "Бумага" сообщило , что вереницы автомобилей мешали движению автобусов на Кушелевской дороге и улице Шаврова, а на проспекте Юрия Гагарина водители оценивали очередь примерно в сотню машин. – Днем центр стоял так, как обычно бывает только по вечерам. Мы с 8 сентября просто вынуждены остановить работу, – говорит Александр , владелец небольшой компании грузоперевозок. – У меня в тот день две машины не смогли заправиться и встали по дороге. Пришлось заказывать доставку бензина у перекупщиков. 750 рублей за литр пришлось заплатить. На заправках он тогда стоил 80 рублей. Должен был быть – просто на Петроградке его не было. Я быстро прикинул наши запасы и решил, что дешевле остановиться на неделю-две. Что дальше? Ну не может же это вечно продолжаться. Если будет дольше – надо пересчитывать, поднимать цены или вообще закрываться. Еще 10 сентября водители рассказывали "Фонтанке" , что даже в два часа ночи не могли найти работающую АЗС без очереди. Через два дня положение стало еще сложнее. Из 175 заправок, которые "Фонтанка" проверила 12 сентября по свежим комментариям пользователей "Яндекс Навигатора", 92-го и 95-го бензина не оказалось на 120. Данные пользовательских сервисов не являются официальной статистикой и быстро меняются: после приезда бензовоза топливо может появиться на несколько часов, а затем снова закончиться. Тем не менее, сообщения жителей, проверки местных СМИ и данные карт показывают одну и ту же картину – бензин в городе есть далеко не на всех заправочных станциях, а возле тех, куда поступает топливо, быстро образуются очереди. Особенно критической собеседники Север.Реалий называют ситуацию на Мурманском шоссе, у развязок с КАД и на юго-западе Петербурга. – На Мурманском постоянно на одной из полос стоит сотня машин – в очереди перед въездом на АЗС. Потом у роснефтевской заправки по проспекту Народного Ополчения очередь заняла полосу вплоть до улицы Хрустицкого. Люди выстраиваются с ночи, чтобы утром получить бензин и уехать на работу, – рассказывает петербургский таксист Марат . По его словам, из-за дефицита топлива выходить на линию стало невыгодно. – В режиме осады живем. Даже опыт прошлого кризиса не помог – мои запасы из гаража уже на исходе. По нынешним ценам и срокам ожидания в очередях я не могу сейчас работать. Невыгодно – больше прожгу. Надо ждать, когда у всех таксистов закончатся запасы и они вместе поднимут цены. Сейчас в "Яндекс Такси" я просто не отобью расходы на АИ-95. Реально купить без траты нескольких часов – только за наличку. Сейчас там ценник 120 рублей за литр 95-го. С учетом пробок, частых торможений, амортизации машины и так далее мне на одну поездку надо ставить ценник в 700 рублей. Кто поедет сейчас за такие деньги? Люди еще помнят поездки за 200–300 рублей. О них придется забыть, конечно, – говорит Марат. Причину кризиса он связывает с продолжающейся войной и атаками на российскую нефтеперерабатывающую инфраструктуру. – Война идет уже давно. Вот и причина. Кого можно за это винить? А кто начал? Тому пора бы и закончить. Выборы? Я сам голосовать здесь не могу, гражданства нет. Мне стали недавно его предлагать, так я пока притормозил. Раньше я очень хотел его получить, ездить к родным и возвращаться сюда без проблем. А сейчас – мало ли, вообще уезжать придется. Но мои русские друзья и раньше не ходили на выборы, и сейчас не пойдут. Не верят, что это повлияет. "Нарисуют и без нас", – вот так говорят. "Еще минимум три месяца продлится" КИНЕФ остановил переработку нефти после атаки беспилотников 30 августа. Это один из крупнейших российских нефтеперерабатывающих заводов с проектной мощностью около 20 млн тонн сырья в год. По данным отраслевых источников Reuters, в последние годы он перерабатывал около 18 млн тонн нефти и ежегодно производил примерно 2 млн тонн бензина и 7 млн тонн дизельного топлива. После атаки 30 августа были повреждены две установки первичной переработки мощностью около 40% и 8% от общей мощности предприятия. Еще две установки к этому моменту уже не работали. Атака 30 августа была не первой. В 2026 году завод уже останавливался после ударов 26 марта и 5 мая. К концу августа предприятие так и не вернулось к нормальной загрузке. Нефтеперерабатывающий завод "Киришинефтеоргсинтез" (КИНЕФ) – Завод в Киришах не только основной поставщик бензина в Петербург и Ленинградскую область, – говорит эксперт нефтегазовой сферы, доцент одного из сибирских вузов Алексей Гордин . – Он обеспечивал Северо-Западный округ в целом: Псковскую, Новгородскую, Мурманскую области, Карелию. В марте и мае КИНЕФ уже закрывали после атак БПЛА, но потом частично НПЗ работу возобновлял. Причем восстановить его полностью даже к осени не смогли – он работал примерно вполсилы. По оценке Гордина, быстро компенсировать выпавшие объемы за счет других предприятий не получится. – Что можно прогнозировать в такой ситуации? Еще минимум квартал такой работы НПЗ "на минималках" – быстрее исправить ситуацию не получится. В итоге следующие три месяца дефицит будет нарастать. Кто пострадает? Регионы, конечно, в первую очередь. Но и крупные города продолжат стоять в очередях. При этом прогноз о трех месяцах – оценка эксперта, а не объявленный срок восстановления КИНЕФ. "Сургутнефтегаз", которому принадлежит предприятие, публичных сроков возвращения завода к полной мощности не называл. Технологические установки на территории нефтеперерабатывающего завода ООО "ПО "Киришинефтеоргсинтез" Проблемы с топливом к этому времени возникли не только в Петербурге. В Нижегородской области после удара БПЛА 26 августа остановил переработку нефти завод "Нижегороднефтеоргсинтез" (НОРСИ) компании "Лукойл". К началу сентября около четверти АЗС региона оставались без бензина . В августе новая волна ударов затронула целый ряд крупных НПЗ. После атаки 11 августа полностью остановился Орский НПЗ, мощностью около 6 млн тонн нефти в год. Агентство Reuters сообщало , что ремонт может занять до шести месяцев: восстановление осложняется тем, что часть поврежденного оборудования импортная, и его трудно заменить из-за санкций. 21 августа после новой атаки остановилась основная установка Пермского НПЗ, обеспечивавшая около 40% мощности предприятия. Другая установка, на которую приходится еще 34%, простаивала с конца июля. По данным Reuters , Пермский завод – седьмой в России по объему переработки; в 2024 году он произвел около 2 млн тонн бензина. Масштаб проблем уже отражается на общем выпуске топлива. По оценке Reuters , к концу августа российские НПЗ производили около 80 тысяч тонн бензина в сутки при летнем внутреннем спросе примерно 115 тысяч тонн. Таким образом, текущее производство обеспечивало лишь около 70% спроса. В среднем за август выпуск составлял около 90 тысяч тонн в сутки. Недостаток топлива власти пытались компенсировать ограничением экспорта и импортом. По данным Reuters, в августе Россия рассчитывала получить около 270 тысяч тонн нефтепродуктов морем из Азии, а импорт бензина из Беларуси составлял около 150 тысяч тонн. С учетом импорта и других мер обеспеченность внутреннего рынка могла достигать примерно 85% спроса. Когда журналисты Reuters обратились за комментарием в Минэнерго РФ, там эти расчеты комментировать отказались. При этом складывать проектную мощность всех атакованных предприятий и считать получившуюся цифру объемом "выведенной из строя" нефтепереработки было бы некорректно. Удар по НПЗ не всегда приводит к полной остановке: часть технологических установок может продолжать работать, а поврежденные мощности постепенно возвращаются в строй. Российские власти не публикуют полной оперативной статистики по работе предприятий, поэтому точно определить долю простаивающих мощностей невозможно. Особенно болезненно остановки НПЗ отражаются на удаленных регионах. После остановки Омского НПЗ – крупнейшего в России, с проектной мощностью около 22 млн тонн сырья в год – топливо в Сибирь пришлось перебрасывать с других предприятий и компенсировать импортом. Агентство Reuters сообщало , что Омский НПЗ полностью прекратил переработку после атаки 6 июля. Перенастроить поставки быстро сложно: для этого нужны свободные железнодорожные цистерны, мощности нефтебаз и пропускная способность железных дорог. Новые удары по нефтеперерабатывающей инфраструктуре продолжились и в сентябре. В ночь на 13 сентября беспилотники атаковали НПЗ в Славянске-на-Кубани Краснодарского края. На территории предприятия произошел пожар. Славянский НПЗ имеет мощность около 5,2 млн тонн нефти в год и обеспечивает примерно 9% нефтепереработки Южного федерального округа. В ту же ночь БПЛА атаковали Нижнекамск в Татарстане , где расположены НПЗ "ТАНЕКО", "ТАИФ-НК" и крупные нефтехимические предприятия. Российские власти сообщили о пожарах на промышленных объектах и двух погибших. Reuters также сообщало об атаке на Нижнекамск . На момент публикации независимых данных о масштабах повреждений нефтеперерабатывающих мощностей не было.
Президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про санкції проти десяти фізичних осіб, серед них – його колишня прессекретарка Юлія Мендель, йдеться в указі №901/2026, оприлюдненому на сайті ОП. Президент підписав указ, яким увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 13 вересня про застосування персональних санкцій. Обмеження запровадили за пропозицією Служби безпеки України – вони діятимуть строком на десять років, а частина з них (зокрема позбавлення держнагород) – безстроково. До більшості фігурантів застосували повний перелік обмежень: блокування активів, заборону торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів, заборону в'їзду в Україну та інші заходи, передбачені Законом «Про санкції». Єдиною громадянкою України в списку стала Юлія Мендель – колишня пресекретарка президента Зеленського. Окрім стандартних обмежень, щодо неї передбачили й окремий захід – обмеження доступу з території України до її сторінок у соцмережах Instagram, X та Facebook. Решта дев’ять фігурантів – громадяни Російської Федерації. Серед них Світлана Ларіна, Ізабелла Ліберман, Діана Малик, Олександр Мінєєв, Олексій Плотников, Олег Резепкін, Марія Румянцева, Софія Самбулова та Євген Стрункін. Мендель у фейсбуці прокоментувала указ президента і зазначила, що Зеленський запровадив проти неї санкції за кілька днів до її виступу в Європарламенті. За словами Мендель, вона знала начебто про підготовку рішення щодо неї після свого інтерв’ю американському журналісту Такеру Карлсону та раніше припускала можливість застосування санкцій. «За кілька днів до мого виступу в Європарламенті Володимир Зеленський, мій колишній бос, ввів проти мене санкції», – написала вона. Мендель назвала санкції проти громадян України «антиконституційними» і заявила, що подібними рішеннями Зеленський нібито карає тих, хто виступає за мирне врегулювання війни. «Це не змінює моєї позиції, як і позиції мільйонів українців. Щоб вижити, Україні потрібен мир, а не чергова диктатура, навіть якщо це диктатура Зеленського», – заявила вона. Вона також пов’язала санкції зі своєю публічною позицією та інтерв’ю Такеру Карлсону. Раніше в інтерв’ю Карлсону, Мендель, поміж іншого, назвала Зеленського «однією з найбільших перешкод» до встановлення миру і заявила, що Україна «перебуває на межі вимирання». Вона також стверджувала, що в 2022 році влада України нібито була згодна віддати Донбас під час переговорів із російською стороною в Стамбулі. Читайте також: «Він – дуже небезпечна людина». Юлія Мендель про блокування Єрмаком рішень Зеленського Натомість радник президента з питань комунікацій Дмитро Литвин повідомив журналістам, що Мендель не була дотична до переговорного процесу: «Ця пані не брала участі в перемовинах, не брала участі в ухваленні рішень, давно не в собі, а хто їй там щось розповідає та чи було це насправді – коментувати несерйозно». Юлія Мендель була прессекретаркою Зеленського після його обрання президентом 2019 року до липня 2021-го. «Усі їхні пости проплачені». Мендель заявила, що влада підкуповувала експертів і тг-канали. Чи справді це так
